капуста огородная, Brassica oleracea —дворічна трав'яниста рослина родини капустяних (хрестоцвітих). Протягом першого року життя утворюється низьке стебло і значна кількість листків, складених у щільну гладеньку головку; на другий рік розвивається квітуче стебло до 1,5 м заввишки. Листки великі, чергові, м'ясисті, сизо-зелені або фіолетові. Квітки двостатеві, правильні, чотиричленні, зібрані в китиці; пелюстки блідо-жовті або білі. Плід - двогніздий стручок. Цвіте у травні - червні.
Поширення. Капусту городню вирощують по всій території України як овочеву рослину.
Сировина. З лікувальною метою використовують листя рослини.
Хімічний склад. У листі капусти є білки (1,1-2,3%), органічні кислоти (яблучна, лимонна, глюкуронова, янтарна, хлорогенова, ферулова, кавова, тартронова, мурашина та інші), цукри (1,9-5,3%), вітаміни С, В1, В2, В6, Н, Е, р-каротин, нікотинова, пантотенова і фолієва кислоти, жири, амінокислоти (триптофан, лізин, метіонін, тирозин, гістидин та інші), клітковина (0,6-1,6%), макро- і мікроелементи (калій – 185-375 мг%, фосфор – 31-78 мг%, сірка, натрій, кальцій, магній, залізо, срібло, олово, свинець, титан, молібден, нікель, ванадій тощо). Слід відмітити, що в капусті значна кількість вітаміну С перебуває у вигляді так званого аскорбігену. Ця форма аскорбінової кислоти майже не руйнується при подрібненні і переробці капусти.
Фармакологічні властивості і використання. Комплекс хімічних речовин, що містяться в капусті, забезпечують їй багатосторонні терапевтичні властивості.
Експериментальні й клінічні випробування свідчать про високу ефективність свіжого соку капусти при лікуванні виразкової хвороби шлунку і дванадцятипалої кишки. Основною діючою речовиною в цьому випадку вважається вітамін U, який має антигістамінні й антисеротонінові властивості, поліпшує ліпідний обмін, обмін тіаміну і холіну та метаболізм слизової оболонки шлунку, підвищуючи її опірність до ушкоджень і стимулюючи процес загоювання виразок.
Під назвою «вітамін U» промисловість випускає активовану форму метіоніну — метилметіонінсульфонію хлорид. Його застосування показане і дає добрий терапевтичний ефект при виразковій хворобі шлунку і дванадцятипалої кишки, при ентеритах, колітах, захворюваннях шкіри (екзема, псоріаз, нейродерміт, поверхневий алергічний васкуліт) та при кардіосклерозі.
Слід однак зауважити, що терапевтичний ефект натурального соку капусти значно вищий, оскільки він, на відміну від чистого метилметіонінсульфонію хлориду, має ще й бактерицидні, бактеріостатичні, фунгіцидні, фунгістатичні й фітонцидні властивості.
Експериментально доведено, що свіжий сік капусти виявляє антибактеріальну дію навіть на золотистий стафілокок і мікробактерії туберкульозу. Крім цього, свіжий сік капусти має протикашлеві й відхаркувальні властивості.
Майже повна відсутність у капусті пуринових основ робить її корисною в дієтичному харчуванні хворих на подагру і жовчнокам'яну хворобу.
Сік, салати й інші страви з капусти показані при захворюваннях серця і нирок (діуретична здатність завдяки підвищеному вмісту солей калію), при атеросклерозі (наявність пектинів, спроможних виводити з організму токсичні речовини й холестерин, і клітковини, яка виводить холестерин і покращує моторну функцію кишечнику), при ожирінні (тартронова кислота гальмує перетворення вуглеводів на жири і холестерин).
З давніх давен використовують капусту і в народній медицині. Її завжди вважали ефективним і разом з тим нешкідливим лікувальним засобом, який підвищує стійкість організму до різних захворювань.
Народна медицина рекомендує вживати свіжу капусту або сік при безсонні, головних болях, жовтусі та хворобах селезінки.
Свіжу і квашену капусту вживають у народі для підвищення апетиту, посилення секреторної діяльності залоз шлунка, регуляції діяльності кишечнику, профілактики цинги і хронічної диспепсії, як сечогінний і легкий послаблюючий засіб.
Квашену капусту або розсіл від неї вживають при діабеті, хворобах печінки, жовчного міхура холангіогепатитах; капустяьий розсіл поліпшує травлення, сприяє відділенню жовчі, виявляє легку послаблюючу дію, особливо ефективну при геморої.
Сік капусти і її відвар з медом вживають при ларингітах, бронхітах та інших запальних процесах дихальних шляхів.
Як зовнішній засіб використовують свіже листя і сік капусти. Свіже листя прикладають до суглобів при подагрі.
Для гоєння гнійних ран, виразок і опіків використовують подрібнене листя капусти, змішане наполовину з сирим яєчним білком.
Свіжий сік капусти, розведений теплою водою у співвідношенні 1:1, використовують для полоскання при стоматитах і ангінах.
Лікарські форми і використання. ВНУТРІШНЬО — метилметіонінсульфонію хлорид (вітамін U) приймають після їди по 1—2 таблетки (0,05-0,1 г) 30-40 днів при виразковій хворобі шлунку і дванадцятипалої кишки, хронічному гастриті з нормальною, зниженою та підвищеною секреторною функцією шлунку, при гастралгіях (при індивідуальному несприйманні вітаміну U можливі нудота, блювання та посилення болів, які зникають при зменшенні дози або відміні препарату);
- свіжий сік капусти п'ють теплим по півсклянки 2-3 рази на день до їди 3—4 тижні при виразковій хворобі, хворобах печінки та жовчного міхура, при холангіогепатитах і атеросклерозі (у зв'язку з можливістю посилення газоутворення пити сік хворим на інфаркт міокарда протипоказано);
- розсіл квашеної капусти приймають теплим по півсклянки 2—3 рази на день до їди при хворобах печінки, жовчного міхура й холангіогепатитах, а при геморої, особливо коли захворювання супроводиться запорами і кровотечами, до 2 склянок на прийом.
