горец узловатый, Polygonum nodosum — однорічна трав'яниста темно-зелена рослина родини гречкових. Стебла підведені або висхідні, розгалужені, 50—100 см заввишки. Листки майже еліптичні або видовжені ланцетні, 2—15 см завдовжки і 0,1—5 см завширшки, звужені в довгенький (до 3 см) черешок, при верхівці не відтягнуті, зісподу — крапчасто-залозисті, по середній жилці та з країв — коротко щетинисті, зверху — голі, без помітної плями. Піхви листків (розтруби) 2—22 мм завдовжки, голі, з дуже короткими війками по краю. Квітки двостатеві, правильні, у волотистих суцвіттях на кінці стебла та головних гілок; оцвітина блідо-рожево-пурпурова або майже біла, без залозок на спинці часток. Плід — горішок. Цвіте у червні — вересні.
Поширення. Трапляється по вогких луках, по берегах, нерідко на мілководді на північному заході Полісся.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву {Herba Polygoni persicaтіае), яку заготовляють у період цвітіння рослини. Зрізають вкриті листям квітконосні стебла. Пожовкле листя і грубі частини стебла відкидають. Сушать у затінку на відкритому повітрі, в добре провітрюваних приміщеннях або в сушарках при температурі 40—50°. Сухої сировини виходить 25 — 27 % . Строк придатності — 2 роки. Аптеки відпускають сировину.
Хімічний склад. Трава містить флавоноїди (авікулярин, гіперозид, кверцитрин та інші), дубильні речовини (1,5%), антраглікозиди, вітаміни (рутин, аскорбінова кислота), органічні кислоти, р-ситостерин, слиз, флобафени, ефірну олію (0,05 % ), цукри тощо.
Фармакологічні властивості і використання. Рослина виявляє ніжну послаблюючу (за рахунок активізації перистальтики кишечнику, кровоспинну (за рахунок підвищення зсідання та в'язкості крові), сечогінну, протизапальну, болетамуючу та судинозвужувальну дію, тонізує м'язи матки, посилює діяльність серця, виявляє гіпотензивний ефект. При звуженні судин підвищення артеріального тиску не спостерігається.
Галенові препарати Гірчаку вузлуватого використовують головним чином при ускладненому кровотечею геморої, особливо у хворих з атонічними запорами, при спазматичних запорах.
У гінекологічній практиці їх призначають при вагініті (як в'яжучий і дезинфікуючий засіб}, при захворюваннях, пов'язаних з матковими кровотечами (гіпотонія матки, надмірні місячні тощо).
В народній медицині відвар трави використовують для лікування ран, виразок, лишаїв та висипів на шкірі, ним полощуть горло при ангіні й ларингіті.
Свіжу потовчену траву Гірчаку вузлуватого прикладають до потилиці при головному болі.
Для лікування ран використовують і свіжий сік рослини.
Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО— настій трави Гірчаку вузлуватого (дві столові ложки трави на 200 мл окропу) приймають по 1 столовій ложці 3 рази на день; - настойку трави (15 г на 200 мл горілки) приймають по 30—40 крапель 2 рази на день; - суміш трави Гірчаку вузлуватого, звіробою звичайного і вовчуга польового (по 15 г), листя подорожника великого (10 г), квіток ромашки лікарської (10 г), трави хвоща польового і сухоцвіту багнистого (по 10 г), кори крушини ламкої (10 г) готують як настій (10 г суміші на 200 мл окропу} і п'ють по третині склянки 3 рази на день при геморої.
ЗОВНІШНЬО — настій трави (1 столова ложка на 200 мл окропу) застосовують для обмивань, полоскань і спринцювань (спринцювання проводять 1—2 рази на день розчином, приготовленим шляхом розведення 100 мл настою на 1 л кип'яченої води).
