Гінкго дволопатеве, гинкго двулопастный, Ginkgo biloba —листопадна голонасінна рослина родини гінкгових. Дводомне дерево до 25 м заввишки, релікт третинного періоду. Досягає віку 1000 років. Листки довгочерешкові, шкірясті, віялоподібні, з віялоподібним жилкуванням, з однією або кількома виїмками по краю. Чоловічі квітки сережковидні, з численними тичинками; жіночі — на довгих ніжках, розгалужених на кінці на дві або більше гілочки, які закінчуються насінним зачатком. Насіння кістянковидне, схоже на жовту сливу, з м'ясистою оболонкою. Цвіте у травні. Гінкго — це єдине унікальне дерево, що являє собою один вид, один рід і одну родину. Рослина є реліктовою та ендемічною. Рослина роздільностатева. Рослина досягає зрілості і починає плодоносити у 25 — 30 років, до того часу важко визначити її стать. Через це у Китаї гінкго називають «King Sun Shu» — «дід й онук», оскільки зібрати перші плоди з дерева, посадженого дідом, зможе лише його онук. Це дерево довговічне. Окремі його екземпляри живуть 2000 років, підіймаючись за цей час у висоту до 40 м, при товщині стовбура — 1 м.
Поширення. Походить з Китаю. Культивують у ботанічних садах і парках як декоративну рослину. В Україні гінкго можна зустріти у містечку Гоща Рівненської області, у місті Мукачево Закарпатської області, в Краснокутському дендрологічному парку, в містечку Коломия Івано-Франківської області та в містах Донецьк, Львів, Сквира Київської області,у місті Корсунь-Шевченківський, Черкаська область, в Одесі, а також у Києві. Відступаючи з Києва у 1943 р., німці, серед інших трофеїв, вивезли з ботанічного саду жіночий екземпляр гінкго дволопатевого, що на десятиліття загальмувало розмноження в Києві цих реліктових дерев. Гінкго дволопатеве є пам'яткою природи світового значення і занесене до Червоної книги світу.
Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують листя і плоди. Листя (Folia Ginkgo bilobae) збирають протягом усього вегетаційного періоду і навіть восени. Після перших морозів збирають опале насіння (Fructus Ginkgo), ядро відокремлюють від м'ясистої оболонки (має неприємний запах — наявність масляної кислоти), промивають і сушать на решетах при кімнатній температурі. Рослина неофіційна.
Хімічний склад. Листя містить кемпферол, кверцетин, гінкгетин, білобетин та інші флавоноїди; аментофлавон (біфлавоноїд), нонакозан, гексакозанол, пініт; шикімову, ліноленову, хінну та гідрогінкголову кислоти; лактони, терпени, катехіни, віск, крохмаль, маннан, пентозан, fS-ситостерин, жирну та ефірну олії. В м'ясистій оболонці насіння є масляна, валеріанова, пропіонова та гінкголова кислоти й деякі токсичні 104 речовини. В самому насінні міститься до 13 % білка, 68 % крохмалю, 3 % жирної олії, крім того є цукри, пентозан, аргінін, ситостерол, фітостерол, аспарагін, рафіноза, ксилан, каротин, гінкгетин, білобол та гінол. У деревині є близько 2,5 % смоли, 5 % ефірної олії, до 0,5 % а-сезаміну.
Фармакологічні властивості і використання. Препарати з листя Гінкго Білоби виявляють спазмолітичну, судинорозширювальну і бактеріостатичну дію.
Експериментально й клінічно підтверджено, що вони прискорюють кровообіг у периферичній і мозковій ділянках і сприяють постачанню кисню до них, причому не виявляють жодної побічної дії, не впливають на кров'яний тиск і частоту серцевих скорочень та дихальних актів.
Призначають як активатор судин при артеріосклеротичній ангіопатії, діабетичних ушкодженнях судин з загрозою гангрени, при ушкодженнях судин нікотином у завзятих курців, при недостатньому кровопостачанні мозку, хворобі Рейно (спазми судин кінцівок), а також при бронхіальній астмі.
Особливе значення препарати Гінкго Білоби мають у геріатрії (розділ геронтології, що займається вивченням, профілактикою та лікуванням хвороб старечого віку), бо їхня дія починається повільно й довго утримується. Інших препаратів рослинного походження з такою самою дією немає. Слід відзначити, що ці властивості листя Гінкго Білоби в східній медицині відомі не були, його використовували лише як засіб від глистів та як репелент.
Ширше рослина застосовується в китайській традиційній медицині насіння: його вживають від кашлю, астми, туберкульозу легень (дію підтверджено і клінічно), від запорів і як седативний засіб, зовнішньо — від деяких хвороб шкіри та як косметичний засіб (настій в олії або вині).
Сік м'ясистої оболонки вживають від корости та лобкових вошей.
Підсмажене або варене насіння вживається в їжу, воно сприяє травленню, але спожите у великій кількості може спричинити отруєння.
В Китаї сире насіння вважалося за протиотруту і як канцеростатик (препарати, які блокують перетворення клітин у пухлини).
Екстракт із свіжого листя Гінкго Білоби входить до складу галенових препаратів тебоніну (ФРН) та гінкору (Франція).
Лікарські форми і застосування ВНУТРІШНЬО — відвар (15 г сухого листя на 200 мл води, варити 3 хвилини, настоювати 10 хвилин), пити тричі на день по третині склянки при склерозі судин мозку у людей похилого віку і венозній недостатності ніг, варикозному розширенні вен та при геморої.
