дрібчасте зіллячко, козлики; бедренец камнеломковый, Pimpinella saxifraga - Багаторічна трав'яниста гола або короткопухнаста кореневищна рослина родини селерових (зонтичних). Кореневище багатоголове, гіллясте. Стебло пряме, тонке ребристе, розгалужене, штриховане, з виповненою серединою, 25—60 см заввишки. Прикореневі й нижні стеблові листки довгі черешкові перисті розсічені або перисті; серединні стеблові — перисті роздільні, з округло-яйцевидними, тупими, зубчастими, надрізаними або роздільними сегментами; верхні — у вигляді піхв, без пластинок. Квітки дрібні, білі або рожевуваті, 5-пелюст-кові, в складних зонтиках. Плід — двосім'янка. Цвіте у червні — серпні.
Поширення. Росте розсіяно по всій території України у мішаних лісах, на узліссях, сухих луках, схилах, у чагарниках.
Заготівля і зберігання. Використовують коріння (Radix Pimpinellae saxifragae), яке заготовляють восени або рано навесні. Корені миють водою і сушать на відкритому повітрі або в теплому приміщенні. Сухої сировини виходить 20%. Рослина неофіційна.
Хімічний склад. Коріння Бедринця ломикаменевого містить ефірну олію (0,3—0,5%), умбеліферон, пімпінелін, ізопімпінелін, бергаптен, ізобергаптен, сапоніни, дубильні й смолисті речовини, цукри, органічні кислоти тощо.
Фармакологічні властивості і використання. Рослина входить до фармакопей багатьох країн світу. На теренах колишнього СРСР використовується лише в народній медицині. Галенові препарати Бедринця ломикаменевого виявляють спазмолітичну, протизапальну та сечогінну дію. Вони сприяють нормалізації функціонування травного тракту, збуджують видільну функцію шлункових залоз, мають відхаркувальні та протикашльові властивості.
В травниках 16 ст. Бедринець ломикаменевий згадується як засіб, який застосовували для профілактики і лікування чуми, холери і раку, при захворюваннях матки.
Настій або настойку кореневища з корінням використовують як відхаркувальний засіб при катарі верхніх дихальних шляхів, при ларингітах, трахеїтах, бронхіті, запаленні легень, бронхіальній астмі та коклюші.
Ефективним є використання Бедринця ломикаменевого при сольових діатезах, нирковокам'яній хворобі, захворюваннях печінки, хронічному гастриті зі зниженою кислотністю, атонії кишечнику, метеоризмі, набряках та подагрі.
Зовнішньо у вигляді полоскань препарати Бедринця ломикаменевого застосовують при ангіні, ларингіті, скарлатині.
Свіжий сік рослини з успіхом використовується для знебарвлювання пігментних плям.
Порошок кореневищ додають до зубних паст і порошків.
Напровесні з молодих прикореневих листків Бедринця ломикаменевого готують свіжі салати, які включають до лікувально-профілактичного харчового раціону.
Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настойку коріння і кореневищ (у співвідношенні 1:10, на 70%-ному спирті, настоюють у закритому посуді 7 днів) по 15—20 крапель 3—4 рази на день; - відвар коріння і кореневищ (1 столова ложка на 2 склянки окропу) по півсклянки 3—4 рази на день {можна з медом).
З Бедринця ломикаменевого готують вітамінний весняний салат: пошатковане листя Бедринця ломикаменевого (40 г), редиску (10 г) та цибулю (40 г) заправити сметаною або майонезом (40 г), зверху покласти кусочки одного вареного яйця.
Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник – академік А. М. Гродзінський.
Поради лікаря О. Попова
Коріння бедринцю містить у собі ефірну олію та пімпінелін — особливу речовину, нерозчинну у воді; тому коріння цієї рослини для лікувальної мети краще вживати у вигляді настойки.
У народній медицині бедринець застосовують як відхаркувальний, сечогінний і такий, що регулює функціональну діяльність шлунково-кишкового тракту, заспокоює нервову систему, засіб. Ці старовинні народні «ліки» дуже ефективні, їх добре перевірено. У народі його застосовують ще при коклюші як відхаркувальний, болетамувальний і заспокійливий засіб, при водянці — як сечогінний засіб та при запорі й поганому перетравлюванні їжі — як засіб, що нормалізує функціональну діяльність шлунка.
Дуже ефективний цей засіб і при захриплості: додання 15 крапель його настойки до потогінного відвару (липового цвіту) рятує хворого від дальших ускладнень.
Зовнішньо ліки з коріння бедринцю застосовують для полоскання при запаленнях горла, свіжий сік з коріння виводить плями на обличчі.
Способи застосування. Відвар: 15,0 —200,0; вживати по 1 столовій ложці 3 рази на день.
Настойка на горілці: дві частини коріння на п'ять частин горілки; вживати по 30 крапель 4—5 разів на день (при водянці).
Настойка на вині: одна частина коріння на 6 частин вина; по 15—20 крапель 3—4 рази на день (при запорі).
Суміш: бджолярі рекомендують до звичайного відвару коріння бедринцю (15,0—200,0) додавати по 1 столовій ложці чистого меду і вживати цю суміш по 3—5 ложок на день. Твердять, що вона дуже допомагає при хворобах легень як відхаркувальний і як зміцнювальний після тяжких хвороб засіб.
Від каменів сечового міхура в народі успішно вживають чай з коріння бедринцю, змішаний з чаєм із шипшини (порівно), з додаванням чистого меду — по 1 чайній ложечці на склянку суміші. Вживають чай цього складу по 2 склянки на день.
Дітям при дифтерії можна давати порошок з коріння бедринцю з медом у вигляді пілюль (саморобних), які треба запивати водою. Доза порошку: 0,5 г, або [1]/10 частина чайної ложечки, через кожні 4 години.
