диня звичайна; дыня обыкновенная, Melo sativus —однорічна трав'яниста шорсткоопушена рослина родини гарбузових. Стебло невиразногранчасте, лазяче, до 3 м завдовжки. Листки чергові, округло-серцевидні, п'ятилопатеві, зубчасті, б—20 см завдовжки. Квітки одностатеві, рідше — двостатеві; тичинкові — на коротких ніжках, зібрані негустими пазушними пучками; маточкові — одиничні. Віночок колесовидний, п'ятироздільний, ясножовтий. Плід ягодоподібний, багатонасінний, зеленуватий або жовтуватий, кулястий, овальний або видовжений. Цвіте у липні — серпні. Плодоносить у серпні — вересні.
Поширення. Походить з Південної Азії. На Україні широко вирощують, переважно в південних районах республіки.
Сировина. З лікувальною метою використовують плоди. Вживають плоди свіжими; про запас в'ялять, сушать, переробляють на цукати, варення, джеми, маринади тощо. Рослина неофіційна.
Хімічний склад. Плоди містять органічні кислоти, цукри (16— 18%), пектинові речовини, вітаміни (Е, С, В6, В2, каротин, нікотинову, пантотенову та фолієву кислоти), клітковину, азотисті й мінеральні речовини.
Фармакологічні властивості і використання. Плід Дині посівної використовують як помірно послаблюючий, сечогінний та жовчогінний засіб при захворюваннях сечовивідних шляхів, серцево-судинної системи і жовчних шляхів, при порушенні обміну речовин (подагра, нирковокам'яна хвороба тощо), при геморої, хворобах горла й хронічному кашлі та від глистів.
Ніжна клітковина посилює перистальтику кишок і сприяє виведенню холестерину.
Завдяки наявності в дині великої кількості фолієвої кислоти її корисно вживати при малокрів'ї, захворюваннях печінки та при атеросклерозі.
Надмірне вживання дині спричинює болі в животі, пронос.
З косметичною метою сік Дині посівної використовують для видалення пігментних плям, вугрів та ряботиння. Для цього готують динні маски: спочатку вмиваються теплою водою, подрібнений м'якуш плоду тонким шаром наносять на лице, через 10—15 хв м'якуш змивають, лице просушують і змазують поживним кремом.
