ЧОРНОКОРІНЬ ЛІКАРСЬКИЙ

чернокорень лекарственный, Cynoglossum ofiicinale — дворічна трав'яниста сірувато-м'яко опушена рослина родини шорстколистих. Стебло міцне, прямостояче, 30-100 см заввишки, просте або вгорі розгалужене, до самого суцвіття густо вкрито листям. Листки чергові, суцільні, з обох боків м'які сірі повзучі; прикореневі — видовжено-еліптичні, 8-30 (і більше) см завдовжки, до основи звужені в широкий черешок 8-30 см завдовжки, стеблові листки видовжено-ланцетні, 4-17 см завдовжки, на верхівці загострені, найнижчі звужені в черешок 3-4,5 см завдовжки, решта — сидячі, обгортають половину стебла. Квітки правильні, двостатеві, в кінцевих негустих однобоких завійках, зібраних волотевим суцвіттям; віночок лійкоподібно-колесоподібний, з короткою трубкою і п'ятилопатевим відгином (лопаті широкі, тупі, відлиглі), брудно пурпуровий, в зіві з п'ятьма темнішими, бархатистими від коротких волосків, на верхівці дуже потовщеними і трохи виїмчастими лусочками. Плід складається з широких яйцеподібних сплюснутих, на всій поверхні вкритих гачкуватими шипиками горішків. Цвіте у травні — червні.

Поширення. Чорнокорінь лікарський росте по всій території України як бур'ян вздовж доріг, на полях, по засмічених місцях, біля жител.

Заготівля та зберігання. Для виготовлення ліків використовують корені (Radix Cynoglossi officinalis) і траву чорнокореня (Herba Cynoglossi officinalis). Корені копають восени або навесні, добре відмивають від землі і використовують свіжими або сушать, розстеливши тонким шаром у приміщенні, що добре провітрюється. Траву збирають під час цвітіння рослини, зрізуючи верхівки стебел завдовжки 30 см. Зібрану сировину вживають свіжою (у вигляді соку) або сушать у затінку на відкритому повітрі чи у добре провітрюваному приміщенні. Сухої трави виходить 20%. Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках, дотримуючись правил зберігання отруйних рослин.
Рослина неофіційна.

Хімічний склад. Всі частини рослини містять алкалоїди циноглосин і циноглосеїн, глюкоалкалоїд консолідин, дубильні речовини, смоли, гірку речовину циноглосоїдин. Крім того, у траві є каротин, ефірна олія (0,1%), холін, а у корінні — барвник алкалін, полісахарид інулін.

Фармакологічні властивості та використання. Галенові препарати чорнокореня мають болезаспокійливі, проти судомні і кровоспинні властивості.

Всередину їх призначають при кашлі, кишкових коліках, легеневих і шлунково-кишкових кровотечах, кривавому і простому проносі.

При зовнішньому застосуванні препарати чорнокореня виявляють болезаспокійливу і проти запальну дію, стимулюють ріст волосся.

Потовчені свіжі корені прикладають до фурункулів, на місця переломів кісток для зменшення болю і для сприяння швидшому їх зростанню, на волосисту частину голови при облисінні (по 1 разу на день протягом тижня).

Відвар коренів у вигляді місцевих ванн, обмивань, примочок або компресів вживають при забиттях, переломах кісток, опіках, ранах, виразках, запальних процесах шкіри, з метою лікування зобу.

В гомеопатії застосовують есенцію із свіжих коренів, зібраних восени.

Чорнокорінь заслуговує на увагу і як засіб, що має інсектицидні та ратицидні властивості. Сушену траву вживають для боротьби з мишами та пацюками, які не витримують запаху рослини, а свіжий сік або відвар із коренів — для знищення шкідливих комах (блощиць).

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій (1 чайну ложку трави або подрібнених коренів заливають склянкою окропу, настоюють до охолодження, проціджують) приймають по чайній ложці тричі на день;

- свіжий сік чорнокореня приймають по 5 крапель тричі на день.

ЗОВНІШНЬО — ванни, обмивання, примочки або компреси з відвару (4 столові ложки подрібненого коріння заливають 1 л окропу, кип'ятять 15 хв., настоюють у закритій посудині 12 годин, проціджують).


Чорнокорінь належить до отруйних рослин і користуватися ним треба обережно, не перевищуючи допустимих доз.