бузина смердюча; бузина травянистая, Sambucus ebulus - Багаторічна трав'яниста рослина родини жимолостевих. Стебло пряме, борозенчасте, розгалужене, 60–150 см заввишки. Листки з ланцетними прилистками, супротивні, непарні перисті, з 5–9 видовженими ланцетними пильчастими листочками. Квітки двостатеві, правильні, дрібні, зовні рожеві, всередині – білі, зібрані в щитовидну волоть з трьома головними гілочками. Плід – чорна кістянка. Цвіте у червні – липні. Плоди достигають у серпні – вересні.
Поширення. Росте розсіяно по всій території України на лісових вирубках, берегах водойм, засмічених місцях.
Заготівля і зберігання. Використовують коріння Бузини трав'янистої (Radix Sambuci ebuli), заготовлене восени або навесні. Викопані корені очищають від землі, миють, розрізають на куски по 10–12 см завдовжки, розщеплюють, пров'ялюють кілька днів на сонці і досушують у протопленому приміщенні. Сухої сировини виходить 20%. Зберігають у сухих провітрюваних приміщеннях.
Рослина неофіційна.
Хімічний склад. У коренях Бузини трав’янистої знайдено сапоніни, дубильні й гіркі речовини. Плоди містять цукри (глюкозу і фруктозу), органічні кислоти (яблучну, винну і оцтову), дубильні речовини, барвники, аскорбінову кислоту (25мг%), невідомий глікозид.
Фармакологічні властивості і використання. Препарати Бузини трав’янистої виявляють діуретичну, проти діабетичну і анти мікотичну дію. Як сечогінний засіб Бузину трав’янисту використовують при запаленні нирок (гломерулонефриті, пієлонефриті, нефролітіазі), асциті, спричиненому захворюванням нирок, при випоті в черевну порожнину і серцеву сумку (ексудативному перикардиті). Ефективним є вживання Бузини трав’янистої (окремо або в поєднанні з іншими лікарськими рослинами) при різних хворобах сечового міхура та при діабеті.
Зовнішньо препарати Бузини трав’янистої використовуються в дерматології лікарські форми і застосування.
Лікарські форми і застосування. Внутрішньо – відвар (2 чайні ложки на склянку окропу) по 1 столовій ложці тричі на день; - настойку (20 г коріння на 100 мл горілки) по 30 крапель тричі на день; - з суміші квіток гадючника в'язолистого і волошки синьої, коріння Бузини трав’янистої, трави споришу звичайного і хвоща польового, стовпчиків кукурудзи звичайної, листя мучниці звичайної та бруньок берези бородавчастої у співвідношенні 10:1:1,5:1:1:1,5:1,5:1,5 готують настій (4 столові ложки настоюють 12 годин на 1 л води, кип'ятять 5 хв) і теплим п'ють його по півсклянки 4 рази на день через 30 хв після їди при набряках, поліартриті та подагрі.
Зовнішньо – настій коріння використовують для місцевих ванночок при грибкових захворюваннях нігтів і при дерматитах від укусів павуків.
Хімічний склад.
Лікарські форми і застосування.