БЕРЕЗА БІЛА ПУХНАСТА 

Береза белая пушистая, Betulaceae синонім - Betula alba Дерево до 20 м заввишки. Стовбур з білою, гладкою корою і чорними чечевичками по ній. Гілки тонкі, гнучкі, часто нависла, зі смолистими бородавочками. Листя трикутні або майже ромбовидні, черешкові, чергові. Квітки одностатеві у пониклих китецях-сережках. Плоди - крилаті горішки. Цвіте в травні-червні. 

Заготівля і зберігання. Лікарською сировиною є набряклі, але не розпустилися смолисті бруньки, листя, кора і сік. Бруньки збирають в період набрякання (березень-квітень), листя - на початку цвітіння, кору - від свіжих зрубаних сухих стоячих дерев, сік - ранньою весною на самому початку сокоруху. Бруньки збирають обов'язково до розпускання. Зрізають гілки, зв'язують у пучки і сушать у тіні. Потім бруньки оббивають або оббирають вручну. Досушують їх в тіні на повітрі або в сушарках при температурі 20-30 градусів; потрібно стежити, щоб нирки не розпускалися. Листя збирають протягом усього літа. Термін зберігання - 2 роки. 

Крім бруньок, листя, кори і соку, з берези отримують березове вугілля і березовий дьоготь. 

Хімічний склад. Бруньки берези містять ефірну олію, смолу, дубильні речовини, сапонін, бетулоретіновая кислоту, бетулен, бетулол. Листя містять каротин, аскорбінову кислоту, березовий сік-цукор (левулезу). Крім того, встановлено, що листя та бруньки берези мають фітонцидні властивості. 

Фармакологічні властивості і використання. У медичній практиці застосовують настій листя берези (1:10), який має сечогінну, антисептичну дію, а відвар (1:10) - жовчогінні властивості. Деякі клініцисти спостерігали значне збільшення сечовиділення під впливом цього відвару і різке зменшення набряків навіть в тих випадках, коли інші сердечні і сечогінні засоби не допомагали. При призначенні відвару з березових бруньок слід враховувати можливість подразнення нирок людини смолистими речовинами. 

Спиртову настоянку з бруньок берези (1:10) рекомендується застосовувати зовнішньо при лікуванні гострих і хронічних форм екземи, ран, ерозій шкіри, пролежнів, при подразненні шкіри гнійними виділеннями, в’ялій текучості грануляцій і забитті. 

Гарячі ванни з додаванням настойки з бруньок рекомендується вживати також при лікуванні гострих і хронічних екзем. 

Настій і відвар з листя берези застосовують як сечогінний засіб. Випробування підтвердили, що під впливом настою з листя значно зростає сечовиділення (з 400 мл до 2,5 л), зникають набряки, зменшується задишка. 

Настій з молодих листя застосовують при розладах нервової системи як стимулюючий засіб, при нирковій коліці, жовтяниці і як протизапальний і вітамінний засіб. 

Листя (особливо молоді) рекомендуються як діуретичну засіб при атеросклерозі, захворюванні нирок і ревматизмі у вигляді настою або відвару. 

Березове активоване вугілля «карболен» застосовують як адсорбент при отруєнні отрутами і бактерійними токсинами. Стовчене в дрібний порошок вугілля показане при дизентерії, диспепсії, метеоризмі і як анти спазматичний засіб. 

Березовий сік застосовують при подагрі, артритах, ревматизмі, цинзі, набряках, анемії після поранення, довго не гояться ранах і трофічних виразках, при фурункульозі, ангіні, як сечогінний. 

Кора берези знаходить застосування при лікуванні золотухи, ран і виразок. «Щоб м'ясо гниле з виразок вийшло, то товчену березову кору треба всипати в рану гнилу», - написано в старій лікувальній книзі. 

У народній медицині березові бруньки, листя, кору і сік дерева застосовують не тільки всередину, але і зовнішньо. 

Листя використовують при хворобах нирок і сечового міхура. Препарати берези застосовують при шкірних хворобах, гострому ревматизмі, запаленні печінки і пологової гарячці, при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки. Зазвичай у таких випадках беруть 50 г бруньок берези, настоюють протягом 10 днів в 0,5 л горілки і п'ють настойку по 1/2-1 чайній ложці з водою три рази в день за 15-20 хвилин до їжі. Цей засіб підвищує апетит, сприяє загоєнню виразок шлунка та дванадцятипалої кишки.

Як проти спазматичний засіб препарати берези цінні при судомах. 

При зубному болю прикладають ватку з настойкою на хворий зуб. При всіх перерахованих хворобах (крім зубного болю) в народі ці препарати вживають всередину і зовнішньо. 

Настоянку березових бруньок, відвар їх або відвар листя приймають як глистогінний засіб при гостриках і аскаридозі, а також при пролежнях. 

Дьоготь з берези використовують для знищення коростяних кліщів. Крім того, чистий дьоготь застосовують при хворобах горла і легенів (бронхіти, туберкульозі легень та ін.) Приймають внутрішньо по 5-10 крапель 3 рази на день. Зовнішньо він застосовується при шкірних хворобах і ранах у вигляді дігтярною мазі: 1,5 г дьогтю на 15 г парафіну або вазеліну. 

Якщо під руками не виявляється ні бруньок, ні соку, то з тим же успіхом вживають відвар з молодих свіжо зрізаних і мілко посічених гілок берези. 

Примочки з відварів березового листя і бруньок або настоянка з бруньок добре загоюють свіжі, навіть глибокі рани. 

Відваром з листя миють голову при передчасному випаданні волосся. 

Застосування 
Відвар листя: заварити 4 чайні ложки листя в склянці окропу; коли кип'яток охолоне, додати 0,2 г солі (чайної соди - 1/2 чайної ложки), щоб розчинити бе- туларетіновую кислоту, що міститься в березових листах. Добре заварені листя настоюють протягом 6 годин і випивають в два прийоми з проміжком в 4:00. 

Іноді заварюють більш міцний відвар листя (90 г на 400 мл), тобто беруть 6 ст. ложок листя на 2 склянки окропу, аби приймати по півсклянки 4 рази на день. 

Відвар бруньок: 1 чайна ложка бруньок на півсклянки окропу; вживають по 2 ст. ложки 3 рази на день. 

Настоянка бруньок на спирту: 25%-я, настоювати протягом 8 днів; приймати по 20 крапель 3 рази на день. 

Настоянка бруньок на горілці: на пляшку горілки взяти півпляшки нирок, наполягати протягом місяця; вживати по 40 крапель 3-4 рази на день (при холері - по одній чарці щогодини, до припинення блювоти). 

Свіжий сік приймати по 3 склянки на день як протизапальний і сечогінний засіб при раку. 

Настій: 5 г (1 ст. ложка) листя берези на 250 мл окропу, запарити, процідить і приймати 2 рази на день по 100 мл при запаленні нирок, сечового міхура, неврозах та ін захворюваннях.

Розпарені свіжі листки використовують для компресів і припарок. В першому випадку накладають у глибоку діжку свіжого березового листя, накривають її і, коли воно зігрівається від теплоти, яку виділяє, хворий заривається в нього на годину і більше (скільки витримає) по шию або пояс («суха» ванна). В іншому випадку ошпареним окропом сушеним листям (або товченим сирим) обкладають уражені місця рук і ніг ( водянка. ревматизм, подагра, параліч), натягують на них панчохи й забинтовують якомога щільніше («зігрівальні панчохи»).